Перше, що необхідно знати про трудовий договір, що це є угода між роботодавцем і працівником. Укладаючи договір, працівник зобов’язується виконувати роботу, а роботодавець, у свою чергу, зобов’язується виплачувати заробітну плату, а також забезпечувати умови праці для відповідної роботи.
Трудовий договір може бути (ст.23 КЗпП України):
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Під час працевлаштування працівник подає паспорт, ідентифікаційний номер,  трудову книжку, документ про освіту, стан здоров’я, документи про дітей та інші документи.
Першочерговим завданням роботодавця буде подання повідомлення про прийняття на роботу працівника до територіального органу Державної фіскальної служби відповідно до постанови КМУ від 17 червня 2015 р. № 413.
Заяву працівник пише в такому порядку: «Прошу прийняти мене на роботу на посаду ....... у підрозділ ....... за строковим трудовим договором з (дата) по (дата)».
Беремо до рук календарик, коли укладємо строковий трудовий договір, для того, щоб правильно обчислити строк його дії!
Строк дії строкового трудового договору встановлюють за угодою сторін. Укладається договір з працівником у двох примірниках, один з яких видається працівнику на руки.
Працівник допускається до роботи за укладеним строковим трудовим договором після видання наказу роботодавця про прийняття працівника на роботу. Підставою в наказі буде заява і даний договір.
У трудовій книжці не вказується терміновий характер роботи, робиться звичайний запис про прийняття на роботу, наприклад: «Прийнятий на посаду юриста в юридичний відділ».
Також, при прийнятті оформляється весь пакет документів: посадова інструкція, договір про матеріальну відповідальність, згода на обробку персональних даних, заява на податкову соціальну пільгу і т.д.
А тепер перейдемо до припинення строкового трудового договору.
На звільнення по даному договору працівник не пише заяви.   Закінчення строку трудового договору є підставою для його припинення відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП. Звільнення оформляється наказом роботодавця.
У день звільнення працівнику видається заповнена трудова книжка, а також на його вимогу — копія наказу про звільнення. 
Запис у трудову книжку вноситься в такому порядку: «Звільнений з роботи згідно п.2 ст.36 КЗпП України».
Якщо працівник в короткий термін договору не скористався своїм правом на щорічну або додаткову соціальну відпустку, йому виплачується компенсація за невикористані дні відпусток у день звільнення.
Слід звернути увагу на те, що строковий трудовий договір може бути розірваний достроково і з інших передбачених у законодавстві підстав. Наприклад, працівник-«строковик» може бути звільнений за власним бажанням (з підстав, передбачених ст. 39 КЗпП), за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП), з ініціативи роботодавця (підстави встановлені ст. 40,  41 КЗпП) тощо.
Є важливий момент, а саме, якщо працівника не звільнити в строк закінчення трудового договору, то такий працівник залишається працювати на загальних підставах. І тут строковий трудовий договір переросте у безстроковий.
Отже, для того щоб не допустити перетворення строкового трудового договору на безстроковий, у день закінчення строку договору роботодавець має видати наказ про звільнення працівника з роботи. Якщо цього не станеться, а працівник не вимагатиме припинення договору й наступного дня вийде на роботу, він вважатиметься таким, що працює безстроково, і його вже не можна буде звільнити у зв’язку із закінченням строку трудового договору.

Галина Коник • партнер InBridge Consulting